Відверта розмова. Як живе мале підприємство?

З директором малого підприємства «Дніпро» Георгієм Трофімовим я знайомий з 1992 року, відколи ця фірма розпочала свою діяльність. Адже відтоді «Дніпро» орендує приміщення в Чернігівській міській центральній бібліотеці імені Михайла Коцюбинського, де часто проводяться різні імпрези – презентації книжкових новинок, виставки, конкурс «Книга року»…

Тобто допитливих читачів у бібліотеці вистачає, то й звертають увагу на привітного, чуйного директора фірми «Дніпро» – Георгія Олександровича. Знайомляться та й роблять замовлення. Адже Георгій Трофімов – яскравий, порядний, надійний, дотепний та патріотичний добродій. Одним словом – особистість. Тож спілкуватися з ним цікаво і приємно.

«Дніпро» виготовляє різноманітну поліграфічну продукцію (зокрема дипломи), печатки, візитки, конверти будь-яких розмірів, пломбіратори (для пломбування приміщень) тощо. Працюють якісно, пунктуально, то й клієнтів загалом вистачає.

Втім, не все так просто. Зайшов нещодавно до улюбленої бібліотеки й застав Георгія Олександровича сумним.

– Фірма «Дніпро» трудиться вже 31 рік, але зараз ситуація – найважча, – відверто пояснив він. – Я ж маю забезпечувати всім своїм працівникам стабільну зарплату. А з цим зараз – великі проблеми! Ви ж знаєте, Сергію, ми ніколи нічого не просили у держави. Приносимо, справді, реальну користь. Пунктуально, вчасно сплачуємо податки. Отже, наша робота – важлива.

– Безперечно!

– Чому ж тоді рідна держава гальмує нашу діяльність, вставляє палиці в колеса?

– А в чому, власне, проблема?

– Ви ж знаєте, ми, в основному, працюємо з різними підприємствами та організаціями, які платять через казначейство. Однак казначейство постійно затримує їхні виплати нам за вже виконану роботу! Люди не можуть чекати, їм терміново потрібна та чи інша наша поліграфічна продукція. І ми йдемо їм назустріч, адже це – наші давні, постійні клієнти, можна сказати, друзі. Але вони не можуть із нами вчасно розрахуватися…

– І настільки казначейство затримує чесно зароблені вами кошти?

– Зазвичай на чотири чи п’ять місяців, а то й на пів року!

– Нічого собі…

– Прикро, що така нині політика у держави. Бо якби ці суми нормально приходили, ніяких проблем би просто не було. Вони й зараз винні нам велику суму грошей. Розумієте?

– Авжеж.

– Що ж нам робити, як вижити в такій дивній ситуації? То я змушений затримувати зарплати своїм сумлінним працівникам. А у них – родини, які треба годувати. Самі розумієте… Звісно, зараз – страшна війна. Проте навіщо так знущатися з вітчизняного малого бізнесу, по суті, знищувати його? Хіба це правильно?!

– Втім, наскільки я знаю, є й приємна для Вас новина.

– Так, дійсно… Єдине, чим мені пішли назустріч: завдяки начальнику міського управління культури і туризму Олександрові Івановичу Шевчуку, нам дозволили продовжити оренду приміщень у бібліотеці імені Михайла Коцюбинського ще на п’ять років, а не на рік чи два. Інакше у нас були б ще більші проблеми! Бо ж продовження терміну оренди теж потребує неабияких витрат. Скажімо, щоразу потрібно обстежувати приміщення. Це – клопітно. А так я можу хоча б спокійно працювати тут п’ять років.

У бібліотеці нам дуже подобається! І місце напрочуд хороше – в центрі рідного Чернігова. До того ж, ми тут – із першого дня своєї діяльності, тож усі організації знають, де ми знаходимося – і міські, і районні… Бібліотеку імені Михайла Коцюбинського всі знають та поважають! То й реклами навіть ніякої наразі не потрібно. Власне, у нас тут – багато постійних клієнтів, які вже десятиліттями з нами вигідно та успішно співпрацюють.

– Ви тут, у Чернігові, були увесь час під час ворожої блокади.

– Так. І стався приліт російської ракети в нашу бібліотеку, яка від цього дуже постраждала! Все буквально на підлозі валялося… Втім, у бібліотеці, зокрема і в наших приміщеннях, зробили належний ремонт. Ми відновили все своє обладнання і тут трудимося, стараємося. До речі, під час ворожого наступу на Чернігів та шалених обстрілів, ми, на прохання нашої тероборони, зробили для них печатку, щоб вони вчасно отримали зарплату.

– Що ж, ви – молодці. І заслуговуєте на підтримку держави. Щиро бажаю, щоб працівники «Дніпра» вчасно отримували зарплату!

– Дякую за добрі слова. Головне, щоб війна закінчилася Перемогою України – всі наші громадяни про це мріють. І ми неодмінно переможемо проклятих супостатів – я в це щиро вірю!

Спілкувався Сергій Дзюба